по-вуличному
ПО-ВУ́ЛИЧНОМУ, присл., розм. Неофіційно, на прізвисько.
На західній околиці села, біля самого байраку, живе Йосип Вихор, по-вуличному — Йонька (Тют., Вир, 1964, 6);
Наспівуючи, я добігаю до обійстя дядька Миколи, якого по-вуличному прозивають Бульбою (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 24).
Словник української мови (СУМ-11)