по-старечому
ПО-СТАРЕ́ЧОМУ, присл. Як стара людина, як старі люди, старечо; за звичаєм старих людей.
— В суботу ми приїдемо, коли попросите, та спечемо коровай та шишки, та й погуляємо й потанцюємо по-старечому, — допоминалась сваха (Н.-Лев., III, 1956, 59);
Тихо пішов [професор] у кімнату, по-старечому важко переставляючи ноги і м’яко човгаючи по підлозі туфлями (Собко, Скеля.., 1961, 35);
Мирослав сидів біля вікна, по-старечому спокійний (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 420).
Словник української мови (СУМ-11)