прабабин

ПРАБА́БИН, а, е. Прикм. до праба́ба; належний прабабі.

Садок волав до неба поламаними руками, по ньому пройшли танки, затоптуючи в землю любисток, м’яту, кущ прабабиної калини (Ю. Янов., Мир, 1956, 6).

Значення в інших словниках

1. прабабин — праба́бин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. прабабин — -а, -е. Прикм. до прабаба; належний прабабі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прабабин — ПРАБА́БИН, а, е. Прикм. до праба́ба; належний прабабі. Садок волав до неба поламаними руками, по ньому пройшли танки, затоптуючи в землю любисток, м'яту, кущ прабабиної калини (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах