1. Словник української мови в 11 томах

прабабин

ПРАБА́БИН, а, е. Прикм. до праба́ба; належний прабабі.

Садок волав до неба поламаними руками, по ньому пройшли танки, затоптуючи в землю любисток, м’яту, кущ прабабиної калини (Ю. Янов., Мир, 1956, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прабабин — праба́бин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прабабин — -а, -е. Прикм. до прабаба; належний прабабі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прабабин — ПРАБА́БИН, а, е. Прикм. до праба́ба; належний прабабі. Садок волав до неба поламаними руками, по ньому пройшли танки, затоптуючи в землю любисток, м'яту, кущ прабабиної калини (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах