правитися
ПРА́ВИТИСЯ¹, иться; мн. пра́вляться; недок., рідко. Користуватися певними правилами, законами і т. ін. при управлінні.
[Галя:] Цікаво знати, якими ми законами правимося (Мирний, V, 1955, 174).
ПРА́ВИТИСЯ², влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., розм. Те саме, що пра́вити¹ 3.
Біля містка внизу, на косі.. річки, розташувалися подорожні, що теж правляться до Золотоноші (Ле, Ю. Кудря, 1956, 84).
ПРА́ВИТИСЯ³, иться; мн. пра́вляться; недок. Здійснюватися (про обряди, найчастіше культові: молебні, тризну, панахиду і т. ін.).
Сиріткою стоїть у ньому [в селі] церква. Зрідка правиться тут служба божа (Хотк., II, 1966, 351);
Можна було подумати, що ця служба правиться не за тюремними гратами, а десь у старенькій церковці (Вас., І, 1959, 203).
ПРА́ВИТИСЯ⁴, иться; мн. пра́вляться; недок. Пас. до пра́вити³ 3.
Спів реальним живиться, цим як бритва правиться (Тич., І, 1946, 240).
ПРА́ВИТИСЯ⁵, влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., рідко.
1. біля чого, коло чого і без додатка. Виконувати якусь клопітку й забарну роботу, поратися.
А Чіпка вже правився коло шкоди. Там тин підняв та набив, нові ворота приробив (Мирний, II, 1954, 249);
А ми ще не лягли, все правилися (Сл. Гр.).
2. з ким. Розправлятися.
— Живемо собі та слухаємо, як гайдамаки правляться з панами (Мирний, І, 1954, 185).
Словник української мови (СУМ-11)