правитися
ПРА́ВИТИСЯ¹, влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., рідко.
Користуватися певними правилами, законами і т. ін. при управлінні.
[Галя:] Цікаво знати, якими ми законами правимося (Панас Мирний).
ПРА́ВИТИСЯ², влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., розм.
Те саме, що пра́вити¹ 3.
Біля містка внизу, на косі .. річки, розташувалися подорожні, що теж правляться до Золотоноші (Іван Ле).
ПРА́ВИТИСЯ³, иться; мн. пра́вляться; недок.
Здійснюватися (про обряди, найчастіше культові: молебні, тризну, панахиду і т. ін.).
Сиріткою стоїть у ньому [в селі] церква. Зрідка правиться тут служба божа (Г. Хоткевич);
Можна було подумати, що ця служба правиться не за тюремними гратами, а десь у старенькій церковці (С. Васильченко).
ПРА́ВИТИСЯ⁴, иться; мн. пра́вляться; недок.
Пас. до пра́вити³ 3.
Спів реальним живиться, цим як бритва правиться (П. Тичина).
ПРА́ВИТИСЯ⁵, влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., рідко.
1. біля чого, коло чого і без дод. Виконувати якусь клопітку й забарну роботу, поратися.
А Чіпка вже правився коло шкоди. Там тин підняв та набив, нові ворота приробив (Панас Мирний);
А ми ще не лягли, все правилися (Сл. Б. Грінченка).
2. з ким. Розправлятися.
– Живемо собі та слухаємо, як гайдамаки правляться з панами (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)