правиця
ПРАВИ́ЦЯ¹, і, ж.
1. Права рука; протилежне лівиця, ліва рука.
Б'ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває (Марко Вовчок);
Д. Жуан вклоняється по-східному: прикладає правицю до серця, до уст і до чола (Леся Українка);
Дихав уривчасто й неспокійно. Правицею тер розхристані волосаті груди, а ліва рука легенько змахувала (Б. Антоненко-Давидович);
* Образно. Коли прибудеш влітку до столиці, Немов на конях вилетять каштани, Угору підіймаючи правиці (П. Воронько).
2. рідко. Партія або партії правого спрямування в спектрі політичних сил.
ПРАВИ́ЦЯ², і, ж., діал.
Нем'ята, рівна солома.
Принеси мені на устілки правиці (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)