правомочний
ПРАВОМО́ЧНИЙ, а, е, юр. Який користується законним правом або має певні повноваження.
У січні 1918 р. до Брест-Литовська прибула правомочна делегація Українського Радянського уряду (Іст. УРСР, II, 1957, 97);
Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з’їзд. Більшовики заявили про це і залишили засідання (Головко, II, 1957, 432).
Словник української мови (СУМ-11)