правуватися

ПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал. Судитися, сперечатися з ким-небудь, доводячи свою правоту.

— Ви старші, Зоє, але як мені стане вашого язика забагато, то будемо правуватися. Ой, будемо. Але не в суді (Коб., III, 1956, 511);

— Ні, говоріть, що хочете, а я у чоловіка не маю кривди і не хочу більше правуватися з ним (Фр., IV, 1950, 124);

— Я вже п’ять літ із братом у процесі за хату та й більше вже правуватися не хочу (Март., Тв., 1954, 133);

// Виправдовуватися, захищатися від нападок.

— Педоре!.. Не провадь ти мені хоч при людях своїх чортів. — А чим же справді будете напувати [гостей]? Помиями? Дивіться — я ще й винна! — правувалась Педоря (Мирний, III, 1954, 209).

Значення в інших словниках

1. правуватися — правува́тися дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. правуватися — Правува́тися. Доводити своє право, з’ясовувати стосунки. -Ви старші, Зоє, але, як мені стане вашого язика забагато, то будемо правуватися. Ой, будемо. Але не в суді!...  Українська літературна мова на Буковині
3. правуватися — -уюся, -уєшся, недок., діал. Судитися, сперечатися з ким-небудь, доводячи свою правоту. || Виправдовуватися, захищатися від нападок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. правуватися — ПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал. Судитися, сперечатися з ким-небудь, доводячи свою правоту. – Ви старші, Зоє, але як мені стане вашого язика забагато, то будемо правуватися. Ой, будемо. Але не в суді (О.  Словник української мови у 20 томах
5. правуватися — СУДИ́ТИСЯ (вести судову справу з кимсь), ТЯГА́ТИСЯ розм., ПОЗИВА́ТИ, ПОЗИВА́ТИСЯ заст., ПРОЦЕСУВА́ТИСЯ діал., ПРАВУВА́ТИСЯ діал. Давай (Онисько і Василь) судитися.  Словник синонімів української мови
6. правуватися — Правуватися, -вуюся, -єшся гл. Судиться съ кѣмъ, тягаться. Не я над їм суддя: усе товариство з їм пробуватиметься. К. ЧР. 246. Іван пробується з Яремою за якісь гроші. Н. Вол. у. Років десять назад правувався б ти зо мною за це порохом та кулею. К. ЧР.  Словник української мови Грінченка