правуватися

СУДИ́ТИСЯ (вести судову справу з кимсь), ТЯГА́ТИСЯ розм., ПОЗИВА́ТИ, ПОЗИВА́ТИСЯ заст., ПРОЦЕСУВА́ТИСЯ діал., ПРАВУВА́ТИСЯ діал. Давай (Онисько і Василь) судитися. Тягались вони, тягались, вимотували з їх грошенята, вимотували (Панас Мирний); Було, як поб'ються між собою козаки, або один другому по сусідству яку кривду зробить, спаш чи хліб витолочить, та самі не помиряться, то обидва, купивши на базарі по буханцю, і йдуть у паланку позиватися (О. Стороженко); Тоді.. за громадські ліси з паном процесувалися (Р. Іваничук); — Я вже п'ять літ із братом у процесі за хату та й більше вже правуватися не хочу (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. правуватися — правува́тися дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. правуватися — Правува́тися. Доводити своє право, з’ясовувати стосунки. -Ви старші, Зоє, але, як мені стане вашого язика забагато, то будемо правуватися. Ой, будемо. Але не в суді!...  Українська літературна мова на Буковині
3. правуватися — -уюся, -уєшся, недок., діал. Судитися, сперечатися з ким-небудь, доводячи свою правоту. || Виправдовуватися, захищатися від нападок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. правуватися — ПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал. Судитися, сперечатися з ким-небудь, доводячи свою правоту. – Ви старші, Зоє, але як мені стане вашого язика забагато, то будемо правуватися. Ой, будемо. Але не в суді (О.  Словник української мови у 20 томах
5. правуватися — ПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал. Судитися, сперечатися з ким-небудь, доводячи свою правоту. — Ви старші, Зоє, але як мені стане вашого язика забагато, то будемо правуватися. Ой, будемо. Але не в суді (Коб.  Словник української мови в 11 томах
6. правуватися — Правуватися, -вуюся, -єшся гл. Судиться съ кѣмъ, тягаться. Не я над їм суддя: усе товариство з їм пробуватиметься. К. ЧР. 246. Іван пробується з Яремою за якісь гроші. Н. Вол. у. Років десять назад правувався б ти зо мною за це порохом та кулею. К. ЧР.  Словник української мови Грінченка