правцем

НАВПРОСТЕ́ЦЬ (НАПРОСТЕ́ЦЬ) (найкоротшим шляхом по прямій лінії), НАПРЯМКИ́ (НАВПРЯМКИ́), ПО ПРЯМІ́Й, НАПРЯМЕ́ЦЬ (НАВПРЯМЕ́ЦЬ) розм., НАВПРЯМЦІ́ розм., НА́ВПРОСТ розм., НАВПРОШКИ́ розм., ПРЯМЦЕ́М розм., ПРАВЦЕ́М діал.; ПРЯ́МО, ПРО́СТО (нікуди не відхиляючись, не звертаючи); НАПРОЛО́М (незважаючи на перешкоди під час руху). Коровайний завернув ліворуч до вагончика і подався навпростець через зелене поле (Д. Бедзик); Часом вони сходили з шосе на вузенькі стежки і йшли навпрямки (М. Трублаїні); Фрунзе.. схилився над картою, взявся міряти. -Не вгадали. По прямій вісім верст (О. Гончар); Ні доріг, ні стежок дід ніколи не визнавав — завжди йшов напрямець (Г. Хоткевич); Хлопці йшли навпрямці, обминаючи дороги (Є. Гуцало); Простір вимагав, щоб його пересікли навпрост, бо коли звернеш убік, потрапиш у поле — тоді шукай дорогу (О. Копиленко); Вони здавна втоптали вузеньку стежечку навпрошки, через город Химченків (А. Кримський); Наступаючі шарахнули убік, а Тимко побіг прямо, стріляючи на ходу (Григорій Тютюнник); З відчаю ведмідь кидається напролом уперед, бо назад нема вороття (В. Гжицький).

Значення в інших словниках

1. правцем — Навпростець [III]  Словник з творів Івана Франка
2. правцем — правце́м 1 прислівник навпростець незмінювана словникова одиниця діал. правце́м 2 прислівник нерухомо; без роботи, без дії незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
3. правцем — I присл., діал. Навпростець. II присл., розм. Нерухомо; без роботи, без дії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. правцем — ПРАВЦЕ́М¹, присл., діал. Навпростець. Стежка була добре втоптана, – се була піша дорога через ліси та верхи правцем до Дрогобича (І. Франко). ПРАВЦЕ́М², присл., розм. Нерухомо; без роботи, без дії.  Словник української мови у 20 томах
5. правцем — Правце́м, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. правцем — ПРАВЦЕ́М¹, присл., діал. Навпростець. Стежка була добре втоптана, — се була піша дорога через ліси та верхи правцем до Дрогобича (Фр., III, 1950, 10). ПРАВЦЕ́М², присл., розм. Нерухомо; без роботи, без дії.  Словник української мови в 11 томах
7. правцем — Правцем нар. — поставити. Выпрямить, не давать согнуться. Правцем руки поставило. Н. Вол. у. Ногу й руку правцем як поставило, дак так чотирі дні лежала і не поворухнулась. Г. Барв. 508. Як здавило в грудях, то так правцем і поставило, як довбешку.  Словник української мови Грінченка