правцем
ПРАВЦЕ́М¹, присл., діал.
Навпростець.
Стежка була добре втоптана, – се була піша дорога через ліси та верхи правцем до Дрогобича (І. Франко).
ПРАВЦЕ́М², присл., розм.
Нерухомо; без роботи, без дії.
Почати якусь серйозну роботу на строк, се, далебі, далеко менше втомлює, ніж вештання людей і сидіння правцем при гостях (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)