правцем
ПРАВЦЕ́М¹, присл., діал. Навпростець.
Стежка була добре втоптана, — се була піша дорога через ліси та верхи правцем до Дрогобича (Фр., III, 1950, 10).
ПРАВЦЕ́М², присл., розм. Нерухомо; без роботи, без дії.
Почати якусь серйозну роботу на строк, се, далебі, далеко менше втомлює, ніж вештання людей і сидіння правцем при гостях (Л. Укр., V, 1956, 288).
Словник української мови (СУМ-11)