пражани
ПРАЖА́НИ, жа́н, мн. (одн. пража́нин, а, ч.; пража́нка, и, ж.). Мешканці Праги.
Стоять на вулицях до самих передмість десятки тисяч пражан, ще змарнілих від хронічного недоїдання, бурхливо сп’янілих від чистого повітря волі (Гончар, III, 1959, 458);
Російська та українська літератури чехам, звісно, відомі, але про білоруську літературу пражанин має дуже туманну уяву (Рильський, IX, 1962, 13);
Праго, незабутні каштани твої, Голубливі серпанки на Влтаві, Де щебечуть в садах цілу ніч солов’ї, Баламутять пражанок, лукаві! (Нех., Чудесний сад, 1962, 123).
Словник української мови (СУМ-11)