празниковий
ПРАЗНИКО́ВИЙ, а, е, розм. Прикм. до пра́зник 1.
Оленка до Кочури збиратися давай. Внесла з комірки плаття голубе, празникове, керсет плисовий (Тесл., З книги життя, 1949, 125);
Коли одного дня, одягшись у позичений в колеги, церковного вчителя, старенький сюртук, з празниковим виглядом виходив Малинка од батюшки по дорозі до панської економії, його аж геть за браму виряджала вся сім’я о. Якова (Вас., І, 1959, 136);
Так уже в неї склалося життя. Будні перемішалися з святами, робота витиснула відпочинок. Вона навіть за празниковим столом ніколи не посиділа в спокої (Мушк., Чорний хліб, 1960, 99);
// у знач. ім. празнико́ве, вого, с. Те, що відбувається, влаштовується, надягається і т. ін. в свято.
У вибійчаному [одязі] і в свято ходила [Мотря].. Біленькою хусткою зав’яжеться, та й шмарує… Ото буденне й празникове! (Мирний, II, 1954, 46).
Словник української мови (СУМ-11)