празниковий
ПРАЗНИКО́ВИЙ, а, е, розм.
Прикм. до пра́зник 1.
Оленка до Кочури збиратися давай. Внесла з комірки плаття голубе, празникове, керсет плисовий (А. Тесленко);
Коли одного дня, одягшись у позичений в колеги, церковного вчителя, старенький сюртук, з празниковим виглядом виходив Малинка од батюшки по дорозі до панської економії, його аж геть за браму виряджала вся сім'я о. Якова (С. Васильченко);
Так уже в неї склалося життя. Будні перемішалися з святами, робота витиснула відпочинок. Вона навіть за празниковим столом ніколи не посиділа в спокої (Ю. Мушкетик);
// у знач. ім. празнико́ве, вого, с. Те, що відбувається, влаштовується, надягається і т. ін. в свято.
У вибійчаному [одязі] і в свято ходила [Мотря] .. Біленькою хусткою зав'яжеться, та й шмарує... Ото буденне й празникове! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)