прастарий

ПРА́СТАРИ́Й, пра́стара́, пра́старе́. Дуже старий, стародавній; споконвічний.

З жалібним стогнанням гепнула додолу підтята монгольськими сокирами прастара липа (Фр., VI, 1951, 98);

Любувались собою і сперечались, а між тим шуміло море прастару звісну пісню, пісню про любов (Коб., І, 1956, 16);

У лужицькій народній архітектурі спостерігаємо своєрідне поєднання форм мурованих будівель із прастарими елементами дерев’яного слов’янського зодчества (Нар. тв. та етн., 6, 1969, 100).

Значення в інших словниках

1. прастарий — пра́стари́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. прастарий — див. підстаркуватий; стародавній  Словник синонімів Вусика
3. прастарий — прастара, прастаре. Дуже старий, стародавній; споконвічний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прастарий — ПРА́СТАРИ́Й, пра́стара́, пра́старе́. Дуже старий, стародавній; споконвічний. З жалібним стогнанням гепнула додолу підтята монгольськими сокирами прастара липа (І.  Словник української мови у 20 томах
5. прастарий — СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який існує з найдавніших часів), ОДВІ́ЧНИЙ (ВІДВІ́ЧНИЙ), ПРАДА́ВНІЙ, ПРАВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, ВІКОВИ́Й, БАГАТОВІКОВИ́Й, ВІКОДА́ВНІЙ, ПРАСТАРИ́Й, ПРЕДВІ́ЧНИЙ, ДОВІ́ЧНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ уроч., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
6. прастарий — Прастари́й, -ра́, -ре́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)