прастарий
ПРА́СТАРИ́Й, пра́стара́, пра́старе́.
Дуже старий, стародавній; споконвічний.
З жалібним стогнанням гепнула додолу підтята монгольськими сокирами прастара липа (І. Франко);
Любувались собою і сперечались, а між тим шуміло море прастару звісну пісню, пісню про любов (О. Кобилянська);
У лужицькій народній архітектурі спостерігаємо своєрідне поєднання форм мурованих будівель із прастарими елементами дерев'яного слов'янського зодчества (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)