1. Словник української мови у 20 томах

прастарий

ПРА́СТАРИ́Й, пра́стара́, пра́старе́.

Дуже старий, стародавній; споконвічний.

З жалібним стогнанням гепнула додолу підтята монгольськими сокирами прастара липа (І. Франко);

Любувались собою і сперечались, а між тим шуміло море прастару звісну пісню, пісню про любов (О. Кобилянська);

У лужицькій народній архітектурі спостерігаємо своєрідне поєднання форм мурованих будівель із прастарими елементами дерев'яного слов'янського зодчества (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прастарий — пра́стари́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прастарий — див. підстаркуватий; стародавній Словник синонімів Вусика
  3. прастарий — прастара, прастаре. Дуже старий, стародавній; споконвічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прастарий — СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який існує з найдавніших часів), ОДВІ́ЧНИЙ (ВІДВІ́ЧНИЙ), ПРАДА́ВНІЙ, ПРАВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, ВІКОВИ́Й, БАГАТОВІКОВИ́Й, ВІКОДА́ВНІЙ, ПРАСТАРИ́Й, ПРЕДВІ́ЧНИЙ, ДОВІ́ЧНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ уроч., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  5. прастарий — Прастари́й, -ра́, -ре́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. прастарий — ПРА́СТАРИ́Й, пра́стара́, пра́старе́. Дуже старий, стародавній; споконвічний. З жалібним стогнанням гепнула додолу підтята монгольськими сокирами прастара липа (Фр. Словник української мови в 11 томах