пребагато

ПРЕБАГА́ТО, також у сполуч. із сл. багато, розм.

1. Присл. до пребага́тий.

Жити пребагато; Пребагато обдарований.

2. присл. У дуже великій кількості; дуже багато (у 2 знач.).

Вже не полічу, мабуть, скільки багато тепер у його їх [вуликів] придбано, — мабуть, багато та й пребагато (Вовчок, І, 1955, 339);

Не було у старенької [С. Крушельницької] більшої радості, як пригостити одвідувачів рідними, знайомими ще з дитинства піснями, — а знала вона тих пісень пребагато і любила цим хвалитись… (Рильський, Веч. розмови, 1964, 202).

Значення в інших словниках

1. пребагато — пребага́то прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. пребагато — див. багато  Словник синонімів Вусика
3. пребагато — також у сполуч. зі сл. багато, розм. 1》 Присл. до пребагатий. 2》 присл. У дуже великій кількості; дуже багато (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пребагато — ПРЕБАГА́ТО, також у сполуч. зі сл. багато, розм. 1. Присл. до пребага́тий. Жити пребагато; Пребагато обдарований. 2. присл. У дуже великій кількості; дуже багато (у 2 знач.).  Словник української мови у 20 томах
5. пребагато — БАГА́ТО (про велику кількість, міру, обсяг і т. ін.), БАГА́ЦЬКО розм., ПО́ВНО підсил. розм., ВИ́ДИМО-НЕВИ́ДИМО підсил. розм., ПРЕБАГА́ТО підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., ДОСТОЛИ́ХА підсил. розм., рідше, ХТО́ЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
6. пребагато — Пребага́то, пребага́цько, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)