пренепорочний
ПРЕНЕПОРО́ЧНИЙ, а, е, заст., поет. Позбавлений будь-якого пороку, будь-якої вади, хиби.
А вона, Пренепорочная Марія, Сидить собі коло вікна І в поле дивиться, і шиє (Шевч., II, 1963, 361);
Ти [мати] ідеш, пренепорочна, Тінь Шевченкова з тобою Світить путь у бездорожжі, Одволожує уста (Рильський, II, 1960, 249).
Словник української мови (СУМ-11)