пренепорочний
ПРЕНЕПОРО́ЧНИЙ, а, е, заст., поет.
Позбавлений будь-якого пороку, будь-якої вади, хиби.
А вона, Пренепорочная Марія, Сидить собі коло вікна І в поле дивиться, і шиє (Т. Шевченко);
Ти [мати] ідеш, пренепорочна, Тінь Шевченкова з тобою Світить путь у бездорожжі [бездоріжжі], Одволожує уста (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)