препишний
ПРЕПИ́ШНИЙ, а, е, розм. Дуже пишний.
Він оставсь.. на місці. Ввійшов невольник і на золотій Тарілці з смирним поклоном подав йому препишну.. Лікійську рожу (Фр., XIII, 1954, 201);
Вона.. препишна молодиця, гладка така (Вовчок, VI, 1956, 293);
Одної препишної місячної зимової ночі їхав молодий мужик з аристократкою біля себе білим лісом, мов мрією, й обоє вони мовчали, як і ліс (Коб., III, 1956, 243);
Препишна українська мова Лесі Українки, тонка й своєрідна, має.. на собі ознаки навчання у російських майстрів слова (Рильський, IX, 1962, 130);
— Вступна стаття… — Препишна! Написана зовсім у такім дусі, як ви викладали мені (Фр., IV, 1950, 172);
[Годвінсон:] Невинна дівчина в препишні шати наряджена, для служби Астароті… (Л. Укр., III, 1952, 81);
Івась Канівченко прийняв собі туркеню Горду та препишну (Думи.., 1941, 37).
Словник української мови (СУМ-11)