преторіанці

ПРЕТОРІА́НЦІ, ів, мн. (одн. преторіа́нець, нця, ч.).

1. У стародавньому Римі — солдати особистої охорони полководця, згодом — солдати привілейованої імператорської гвардії, що брали активну участь у палацових переворотах.

*У порівн. [Руфін:] Він бешкети чинив за справу віри, немов преторіанець за образу орла імперії (Л. Укр., II, 1951, 346).

2. перен. Наймані війська, на які спирається влада, що грунтується на деспотизмі.

Значення в інших словниках

1. преторіанці — -ів, мн. (одн. преторіанець, -нця, ч.). 1》 У Стародавньому Римі – солдати особистої охорони полководця, згодом – солдати привілейованої імператорської гвардії, що брали активну участь у палацових переворотах. 2》 перен. Наймані війська, які захищають деспотичну владу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. преторіанці — ПРЕТОРІА́НЦІ, ів, мн. (одн. преторіа́нець, нця, ч.). 1. У стародавньому Римі – солдати особистої охорони полководця, згодом – солдати привілейованої імператорської гвардії, що брали активну участь у палацових переворотах. * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
3. преторіанці — преторіа́нці (лат. praetoriani) 1. В Стародавньому Римі спочатку солдати особистої охорони полководців, а з І ст. до н. е. – привілейованої імператорської гвардії. 2. Переносно – наймані війська, які є опорою для влади, що грунтується на насиллі.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. преторіанці — У стародавньому Римі в період імперії особиста імператорська гвардія на чолі з префектом, утворена Октавіаном Авґустом; відігравали важливу військову та політичну роль, зокрема, ставлячи на трон або скидаючи імператорів; розпущені 312 Константином Вел.  Універсальний словник-енциклопедія