претяжкий
ПРЕТЯЖКИ́Й, а́, е́, також у сполуч. із сл. тяжкий, розм. Дуже тяжкий.
Сопліца повагом підходить до ридвану, Пуделко дістає, де сховано пляшки, — І ви-бира з-між них він бутель претяжкий Горілки гданської, наповнений до краю (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 145).
Словник української мови (СУМ-11)