претяжкий
ПРЕТЯЖКИ́Й, а́, е́, також у сполуч. зі сл. тяжкий, розм.
Дуже тяжкий.
Сопліца повагом підходить до ридвану, Пуделко дістає, де сховано пляшки, – І ви-бира з-між них він бутель претяжкий Горілки гданської, наповнений до краю (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Словник української мови (СУМ-20)