прехитрий
ПРЕХИ́ТРИЙ, а, е, розм. Дуже хитрий.
[Сильвестр:] Микита в нас зело прехитрий майстер І в чудному художестві велик (Коч., Я. Мудрий, 1951, 18);
І живе в тих лісах прехитра лисичка-сестричка (Томч., Жменяки, 1964, 183);
Щоб дітям веселіш було, Пущу я загадку прехитру (Гл., Вибр., 1951, 187).
Словник української мови (СУМ-11)