прецікавий
ПРЕЦІКА́ВИЙ, а, е, розм. Дуже цікавий.
Орест не чував про Василюшку? Але ж це прецікава історія (Вільде, Сестри.., 1958, 319);
Неосяжні українські простори були такі прекрасні, творені на них великі діла сповнені такого величезного змісту, люди такі інтересні і внутрішньо багаті, що мені здавалося — це ще не написані цілі прецікаві томи лежать круг мене, чекаючи на своїх творців (Довж., III, 1960, 148);
— З Лукії Наркисівни й справді вийшов би прецікавий та превеселий столоначальник (Н.-Лев., IV, 1956, 341).
Словник української мови (СУМ-11)