прецікавий
ПРЕЦІКА́ВИЙ, а, е, розм.
Дуже цікавий.
Орест не чував про Василюшку? Але ж це прецікава історія (Ірина Вільде);
Неосяжні українські простори були такі прекрасні, творені на них великі діла сповнені такого величезного змісту, люди такі інтересні і внутрішньо багаті, що мені здавалося – це ще не написані цілі прецікаві томи лежать круг мене, чекаючи на своїх творців (О. Довженко);
– З Лукії Наркисівни й справді вийшов би прецікавий та превеселий столоначальник (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)