приберігати
ПРИБЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., перех.
1. Ощадливо витрачаючи, використовуючи (гроші, продукти і т. ін.), відкладати частину на якийсь час про запас.
Жінка доглядає діток, годує, обпирає, обшиває їх і ще приберігає копійчину і про гостей і про яку пригоду (Л. Янов., І, 1959, 285);
Старий Гнат хоча й любив ярмарки та чарку, але, як міг, приберігав хліб на лиху годину (Стельмах, І, 1962, 147);
Запаслива Настя усього нанесла: і коржиків на меду, і горішків на смальці, і ковбасу ще від різдва приберегла (Мирний, IV, 1955, 49);
Він розумів, що треба приберегти м’ясо на завтра й надалі (Донч., II, 1956, 65);
// Дбайливо ставлячись, не розтрачувати (добро, багатство і т. ін.).
— Коли б вони по правді, а не по кривді жили, то всього б того [добра] приберегли, не попустили б, щоб сирота скиталася по людях (Мирний, II, 1954, 173).
2. Тримати що-небудь у належному стані, оберігаючи від псування.
Шкода кожушанки продавати, — жінка до церкви не надівала, дочці приберігала (Л. Янов., І, 1959, 65);
— Ноги не куповані, батьківські, то нехай трудяться, а чоботи треба приберегти, бо хто зна, як воно ще буде (Кол., Терен.., 1959, 94);
// Берегти, не розтрачувати марно (сили, здоров’я і т. ін.).
Щоб приберегти силу, Оля, скільки можна було, йшла річкою (Юхвід, Оля, 1959, 16);
// Виявляти турботу, піклуватися про кого-небудь; доглядати.
Улас одписує Марині свій город і дві сотні грошей, аби тільки вона приберегла його на старість та поховала (Мирний, IV, 1955, 258);
// Тримати що-небудь у пам’яті, плекати в серці.
Прибережу для дальніх мандрувань Бажань і снів незайману натуру, І крик душі, й вітрів колоратуру, І мрево вечорів, і подихи світань (Мал., Полудень.., 1960, 47);
В болючому серці усе приберіг: І села веселі, і ріки бурхливі, В досвітньому полі зарошений плуг, Осінні тумани, веснянії зливи, Оббризканий квітом і променем луг (Стельмах, V, 1963, 161);
// Зберігати що-небудь як згадку, пам’ять про когось або щось.
Мені чомусь стало жаль ковили, одвічної володарки землі цієї. Я вирішив вирвати кущ трави і приберегти на згадку (Хор., Ковила, 1960, 56);
Тоді я другові повім: — В бумажнику моїм твого листа я приберіг із іменем твоїм… (Гонч., Вибр., 1959, 138).
3. Приховувати щось, зберігаючи для кого-небудь.
— Я вам окрайці її хліба приберігаю (Л. Янов., 1, 1959, 232);
Іноді Альоші щастило щось приберегти для Чорного з об’їдків (Мик., Повісті.., 1956, 110);
// Залишати, резервувати щось для кого-небудь, за ким-небудь.
Дві лави спереду приберігали для командирів (С. Ол., З книги життя, 1968, 37);
Багато з них думає, як оце Сташка: захопивши місце за верстатом, треба сидіти смирно, бо покірною поставою здобудеш більше, ніж криком і кулаком. У всякому разі прибережеш за собою місце (Вільде. Сестри.., 1958, 390);
// Призначаючи для певної мети, придержувати що-небудь якийсь час.
Думка аж 5 томів випустити; на 5-й приберігаю «Повію» (Мирний, V, 1955, 404);
// Готувати для кого-небудь якусь несподіванку, новину, сюрприз і т. ін.
Петро розповів про все, що приберігав для брата (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 31);
— Чи я вірно опановую діалектичний матеріалізм, товаришу Микола? «Діалектичний матеріалізм» Шурка приберіг аж на самий кінець і шарахнув ним з явним розрахунком ошелешити Ласточкіна (Смолич, V, 1959, 116).
Прибережи́ (прибережі́ть) до і́ншого ра́зу (на по́тім) що — уживається як вказівка на недоречність, несвоєчасність якого-небудь учинку, прояву чогось і т. ін.
[Пронашка:] Цить. Прибережи свої дотепи до іншого разу (Мик., І, 1957, 230);
Віктор зняв руку Олега з плеча. — Я не збираюсь з ним воювати. А ти свій войовничий запал прибережи на потім (Автом., Коли розлуч. двоє. 1959, 155).
Словник української мови (СУМ-11)