Словник української мови в 11 томах

приборкати

ПРИБО́РКАТИ див. прибо́ркувати.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. приборкати — прибо́ркати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. приборкати — (домогтися послуху) приборкати крила; обламати крила (роги, руки) кому; збити пиху кому, з кого; укрутити (утнути) хвоста кому. [Чоловік 3-й:] Он Бурлака іде, і люди з ним.  Словник фразеологічних синонімів
  3. приборкати — див. приборкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приборкати — ПРИБО́РКАТИ див. прибо́ркувати.  Словник української мови у 20 томах
  5. приборкати — прибо́ркати / прибо́ркувати кри́ла, перев. кому, чиї, які. 1. Вплинути на кого-небудь своєю силою, авторитетом тощо; угамувати когось. (Чоловік 3-й:) Он Бурлака іде і люди з ним. (Петро:) Може, хоч трохи приборкає крила нашому Михайлові Михайловичу (І.  Фразеологічний словник української мови
  6. приборкати — ДРЕСИРУВА́ТИ (тварин, птахів), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ), ТРЕНУВА́ТИ рідше; ПРИБО́РКУВАТИ (перев. диких звірів); НАТА́СКУВАТИ (перев. мисливських собак). — Док.: ви́дресирувати, надресирува́ти, навчи́ти (научи́ти), прибо́ркати, натаска́ти.  Словник синонімів української мови
  7. приборкати — Прибо́ркати, -каю, -каєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. приборкати — Приборкати см. приборкувати.  Словник української мови Грінченка