прибрести

ПРИБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. прибрі́в, брела́, ло́ наказ. сп. прибреди́; док. Бредучи, прийти, дістатися куди-небудь.

Були троянці п’яні, ситі. Кругом обуті і обшиті, Хоть голі прибрели, як пень (Котл., І, 1952, 78);

*Образно. Потічок розливається тут невеличкими озерцями, буки відступили десь угору, а на їхнє місце прибрели густі вільшаники (Загреб., Шепіт, 1966, 307).

Значення в інших словниках

1. прибрести — прибрести́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прибрести — [приебреисти] -еиду, -еидеш, -еидеимо, -еидеите; мин. -р'іў, -реила; нак. -еиди, -еид'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. прибрести — -еду, -едеш; мин. ч. прибрів, -брела, -брело; наказ. сп. прибреди; док. Бредучи, прийти, дістатися куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прибрести — ПРИБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. прибрі́в, брела́, ло́ наказ. сп. прибреди́; док. Бредучи, прийти, дістатися куди-небудь. Були троянці п'яні, ситі. Кругом обуті і обшиті, Хоть голі прибрели, як пень (І. Котляревський); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. прибрести — Прибрести́, -бреду́, -де́ш; прибрі́в, -брела́; прибрі́вши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. прибрести — Прибрести, -ду́, -деш гл. Прійти по водѣ.  Словник української мови Грінченка