прибудівок

ПРИБУДІ́ВОК, і́вка і о́вка, ч., діал. Прибудова.

Баран [прізвище], увесь тремтячи, скочив за якийсь паркан і сховався за невеличким прибудівком (Фр., VII, 1951, 350);

Не був то старопольський шляхетський двір, що в ньому росло не менше як три покоління й кожне клало свою печать на будову всіма отими прибудовками, надбудовками, прикрасами й оздобами (Хотк., Довбуш, 1965, 38).

Значення в інших словниках

1. прибудівок — прибуді́вок іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. прибудівок — -івка, -овка, ч., діал. Прибудова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прибудівок — ПРИБУДІ́ВОК, і́вка і о́вка, ч., діал. Прибудова. Баран [прізвище], увесь тремтячи, скочив за якийсь паркан і сховався за невеличким прибудівком (І.  Словник української мови у 20 томах
4. прибудівок — ПРИБУДО́ВА (до будівлі, споруди), ФЛІ́ГЕЛЬ рідше, ПРИБУДУВА́ННЯ, ПРИРУБ буд., ПРИБУДІ́ВОК діал., ОФІЦИ́НА зах., ХИ́ЖКА (до хати); ПРИ́ХАТОК заст., ПРИТУ́ЛА діал. (до хати, призначена для худоби або інших господарчих потреб). Будиночок на околиці міста.  Словник синонімів української мови