прибігати
ПРИБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБІ́ГТИ., іжу́, іжи́ш, док.
1. Бігом досягати якого-небудь місця.
І разом схопились [старі] Та до воріт… Прибігають — мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита (Шевч., І, 1963, 311);
Біг я далеко від смутку і горя… Біг — і прибіг я до вільного моря (Олесь, Вибр., 1958, 102);
Німіє спина, пригинає до землі ноша. Нарешті прибіг [боєць] на умовлене місце (Тют., Вир, 1964, 316);
*Образно. Літав він [вітер] там десь, безжурний вандрівець, над чужими хатами, шепотів щось смерічці чужій, а тепер от прибіг сюди і лащиться… (Хотк., II, 1966, 218);
// Поспішно приходити, заскакувати до когось, кудись, на короткий час.
Дівча, знудившись дома само, прибігало раз у раз до «тьоті Алли» (Л. Укр., III, 1952, 612);
Щодня за годину-півтори до обіду прибігали до форту Кос-Арал казахські діти (Тулуб, В степу.., 1964, 306);
Прибігала Катерина, допомагала поратися, приносила ліків од фельдшера (Руд., Остання шабля, 1959, 128);
Прибіжить було Парася до мене на хвилиночку… Господи, яка весела, яка щаслива! (Вовчок, І, 1955, 281);
// розм. Поспіхом, швидко приходити кудись за ким-, чим-небудь або з якоюсь звісткою, проханням і т. ін.
Тижнів, може, через два після того, як кликали Чіпку у волость, — знову прибігає десятник, загадує знову йти у волость (Мирний, II, 1954, 139);
— Прибігали вже десять разів із ружжами [рушницями] Джмелики, на сходку загадували (Тют., Вир, 1964, 400);
Вже парубки з двору прибігли за нею: — Іди хутко в двір (Вовчок, І, 1955, 43);
— Облиймо бісову бабу холодною водою, як вона прибіжить за відром (Н.-Лев., II, 1956, 13);
Тільки-но окопались, прибіг вістовий з батальйону і доповів, що наказано знову зніматися вперед (Гончар, III, 1959, 136);
// перев. недок., розм. Хутко повертатися звідки-небудь.
— Прибігає він з служби раніше, ніж завжди (Мирний, III, 1954, 170);
Хлопчаки гралися у війну, рубалися на буграх шаблями, на смерть, без полонених. Прибігали з гарячки бою.. брудні, спітнілі (Тют., Вир, 1964, 471).
2. розм. Прибувати з поспіхом куди-небудь, до когось верхи на коні або в екіпажі.
Прибігає сам Васюта конем: — Біда, пане гетьмане! (П. Куліш, Вибр., 1969, 170);
Ілько прибігав верхи, оце вже як смеркло (Головко, II, 1957, 139);
Пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город (Кв.-Осн., II, 1956, 218).
3. перен., розм. Негайно з’являтися куди-небудь.
Він швидко дзвонить. Прибігає Француз Гільйо, його слуга (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 152);
[Палажка:] Хвенька прийде. Підожди, як хлопці на поріг — і вона прибіжить (Мирний, V, 1955, 219);
// також з інфін. Неодмінно з’являтися куди-небудь з певною метою.
Мій знайомий друкар.. первий прибігав на кожді збори (Л. Укр., IV, 1954, 272);
Тоня неодмінно прибіжить на картину, адже вона бігає на всі фільми підряд (Гончар, Тронка, 1963, 44);
Обом здається, що всі галичинці прибіжать працювати на Крутогору (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 9).
Словник української мови (СУМ-11)