прибігати
ПРИБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш, док.
1. Бігом досягати якого-небудь місця.
І разом схопились [старі] Та до воріт... Прибігають – мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита (Т. Шевченко);
Біг я далеко від смутку і горя... Біг – і прибіг я до вільного моря (О. Олесь);
Німіє спина, пригинає до землі ноша. Нарешті прибіг [боєць] на умовлене місце (Григорій Тютюнник);
* Образно. Літав він [вітер] там десь, безжурний вандрівець, над чужими хатами, шепотів щось смерічці чужій, а тепер от прибіг сюди і лащиться... (Г. Хоткевич);
// Поспішно приходити, заскакувати до когось, кудись, на короткий час.
Дівча, знудившись дома само, прибігало раз у раз до “тьоті Алли” (Леся Українка);
Щодня за годину-півтори до обіду прибігали до форту Кос-Арал казахські діти (З. Тулуб);
Прибігала Катерина, допомагала поратися, приносила ліків од фельдшера (М. Руденко);
Прибіжить було Парася до мене на хвилиночку... Господи, яка весела, яка щаслива! (Марко Вовчок);
// розм. Поспіхом, швидко приходити кудись за ким-, чим-небудь або з якоюсь звісткою, проханням і т. ін.
Тижнів, може, через два після того, як кликали Чіпку у волость, – знову прибігає десятник, загадує знову йти у волость (Панас Мирний);
– Прибігали вже десять разів із ружжами [рушницями] Джмелики, на сходку загадували (Григорій Тютюнник);
Вже парубки з двору прибігли за нею: – Іди хутко в двір (Марко Вовчок);
– Облиймо бісову бабу холодною водою, як вона прибіжить за відром (І. Нечуй-Левицький);
Тільки-но окопались, прибіг вістовий з батальйону і доповів, що наказано знову зніматися вперед (О. Гончар);
// перев. недок., розм. Хутко повертатися звідки-небудь.
– Прибігає він з служби раніше, ніж завжди (Панас Мирний);
Хлопчаки гралися у війну, рубалися на буграх шаблями, на смерть, без полонених. Прибігали з гарячки бою .. брудні, спітнілі (Григорій Тютюнник).
2. розм. Прибувати з поспіхом куди-небудь, до когось верхи на коні або в екіпажі.
Прибігає сам Васюта конем: – Біда, пане гетьмане! (П. Куліш);
Ілько прибігав верхи, оце вже як смеркло (А. Головко);
Пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город (Г. Квітка-Основ'яненко).
3. перен., розм. Негайно з'являтися куди-небудь.
Він швидко дзвонить. Прибігає Француз Гільйо, його слуга (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
[Палажка:] Хвенька прийде. Підожди, як хлопці на поріг – і вона прибіжить (Панас Мирний);
// також з інфін. Неодмінно з'являтися куди-небудь з певною метою.
Мій знайомий друкар .. первий прибігав на кожді збори (Леся Українка);
Тоня неодмінно прибіжить на картину, адже вона бігає на всі фільми підряд (О. Гончар);
Обом здається, що всі галичинці прибіжать працювати на Крутогору (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)