привиддя

ПРИВИ́ДДЯ, я, с. Те саме, що при́вид.

Над апаратним столом з’явилась біла постать. То був Морзе. Всі, хто бачив його поличчя, пізнали його відразу. — Зупиніться і дайте мені говорити, — сказало привиддя (Сам., II, 1958, 245);

[Гелен:] Склавши руки або заломивши, стоїш безвладна перед тим привиддям страшної правди, мов закам’яніла (Л. Укр., II, 1951, 296);

*У порівн. Сунуться, сунуться хмари Темні, брудні, Наче злих фурій отари, Мов ті привиддя страшні (Вороний, Вибр., 1959, 90).

Значення в інших словниках

1. привиддя — приви́ддя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. привиддя — див. привид  Словник синонімів Вусика
3. привиддя — -я, с. Те саме, що привид.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. привиддя — ПРИВИ́ДДЯ, я, с. Те саме, що при́вид. Над апаратним столом з'явилась біла постать. То був Морзе. Всі, хто бачив його поличчя, пізнали його відразу. – Зупиніться і дайте мені говорити, – сказало привиддя (В.  Словник української мови у 20 томах
5. привиддя — ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал.  Словник синонімів української мови
6. привиддя — Приви́ддя, -ддя; -ви́ддя, -ви́ддів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. привиддя — Привиддя, -дя с. Видѣніе. Сни і привиддя ночнії. K. Іов. 72. Колись рабу Твоєму, Боже, ти в привидді глаголав. К. Псал. 206.  Словник української мови Грінченка