привикатися
ПРИВИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм., рідко. Те саме, що привика́ти 2.
З ким не зналась — повінчалась, Мушу привикаться (Чуб., V, 1874, 186);
Деякі з його камратів сміялися й говорили, що спочатку все буває смутно, але пізніше привикається до всього (Коб., II, 1956, 92).
Словник української мови (СУМ-11)