привносити

ПРИВНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ПРИВНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. привні́с, несла́, ло́; док., перех. Вносити в що-небудь щось додаткове або стороннє.

Кожний письменник привносить у свої твори щось від своєї долі, від особистих переживань (Літ. Укр., 8.V 1964, 3);

В основу її [постановки за творами О. Кобилянської] автор.. поклав оповідання «Вовчиха», привнісши до створеної ним п’єси мотиви інших творів (Мист., 4, 1964, 14).

Значення в інших словниках

1. привносити — привно́сити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. привносити — -ошу, -осиш, недок., привнести, -су, -сеш; мин. ч. привніс, -несла, -несло; док., перех. Вносити в що-небудь щось додаткове або стороннє.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. привносити — ПРИВНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ПРИВНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. привні́с, несла́, ло́; док., що. Вносити в що-небудь щось додаткове або стороннє. Кожний письменник привносить у свої твори щось від своєї долі, від особистих переживань (з газ.  Словник української мови у 20 томах
4. привносити — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови