привод
ПРИ́ВОД, а, ч., мех. Пристрій, що надає руху якій-небудь машині, механізму.
Рульовий привод [автомобіля] служить для передачі зусилля від рульового механізму до керованих коліс (Підручник шофера.., 1960, 252);
Пересування снігоочисника, який розвивав швидкість до тридцяти кілометрів на годину, здійснюється за допомогою дизельного привода (Рад. Укр., 14. 11 1965, 1);
Електричний привод; Гідравлічний привод; Кінний привод;
// Частина такого пристрою у вигляді безконечного ременя, який з’єднує машину, механізм із джерелом енергії.
Шумлять приводи і вали над блиском, над станками (Сос., І, 1957, 115);
Для скошування гороху доцільно застосовувати насамперед навісні сінокосарки. Порівняно з причіпними вони мають кращу маневреність і надійніший привод різального апарата (Рад. Укр., 2. 11 1962, 3);
*Образно. Думав він, як докопатися до тонких приводів Байдиного серця (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 2).
Словник української мови (СУМ-11)