привод

ПРИ́ВОД, а, ч., мех.

Пристрій, що надає руху якій-небудь машині, механізму.

Рульовий привод [автомобіля] служить для передачі зусилля від рульового механізму до керованих коліс (з навч. літ.);

Пересування снігоочисника, який розвивав швидкість до тридцяти кілометрів на годину, здійснюється за допомогою дизельного привода (з газ.);

Електричний привод;

Гідравлічний привод;

Кінний привод;

// Частина такого пристрою у вигляді безконечного ременя, який з'єднує машину, механізм із джерелом енергії.

Шумлять приводи і вали над блиском, над станками (В. Сосюра);

Для скошування гороху доцільно застосовувати насамперед навісні сінокосарки. Порівняно з причіпними вони мають кращу маневреність і надійніший привод різального апарата (з газ.);

* Образно. Думав він, як докопатися до тонких приводів Байдиного серця (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. привод — при́вод іменник чоловічого роду пристрій  Орфографічний словник української мови
2. привод — -а, ч., мех. Пристрій, що надає руху якій-небудь машині, механізму. Гідравлічний привод. Кінний привод. || Частина такого пристрою у вигляді безконечного ременя, який з'єднує машину, механізм із джерелом енергії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. привод — ПРИ́ВОД, а, ч., мех. Пристрій, що надає руху якій-небудь машині, механізму. Рульовий привод [автомобіля] служить для передачі зусилля від рульового механізму до керованих коліс (Підручник шофера..  Словник української мови в 11 томах