пригара
ПРИГА́РА, и, ж., діал.
1. Присмак диму, гару в пригорілій рідкій їжі.
Молоко з пригарою.
2. Сивушне масло.
Одгонить пригарами горілка (Сл. Гр.).
3. Загар.
Сонячна пригара зійшла з її повного обличчя — біле воно в неї та рум’яне (Мирний, IV, 1955, 231).
Словник української мови (СУМ-11)