пригноблювати
ПРИГНО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИГНОБИ́ТИ, ноблю́, но́биш; мн. пригно́блять; док., перех.
1. Жорстоко експлуатуючи, не давати вільно жити.
— Багатий пригноблює бідного.. Скрізь панує неправда в світі, — сказав сумовито Роман (Н.-Лев., VI, 1966, 411);
— Ох, який ти [отець Христофор] злий! Ти пригноблюєш ближніх (Довж., І, 1958, 417);
Бачу, єгиптянок очі сміються з-під чорних серпанків, жінку Іслам пригнобив, але очі зосталися вільні! (Л. Укр., І, 1951, 307).
2. перен., рідко. Створювати важкий настрій; викликати важке, болісне почуття.
Тиша ця пригнобила його (Фр., VI, 1951, 154).
3. перен., рідко. Поглинати, відтісняти що-небудь.
Сонце запалало на сході і пригнобило пітьму (Коб., І, 1956, 437).
Словник української мови (СУМ-11)