приговорювання

ПРИГОВО́РЮВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. пригово́рювати.

— Ну, ну! Ти-ти-ти! — чути батькове приговорювання, перемішуване ударами молота (Фр., IV, 1950, 189).

Значення в інших словниках

1. приговорювання — пригово́рювання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. приговорювання — -я, с., розм. Дія за знач. приговорювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приговорювання — ПРИГОВО́РЮВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. пригово́рювати. – Ну, ну! Ти-ти-ти! – чути батькове приговорювання, перемішуване ударами молота (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах