приговорювання
ПРИГОВО́РЮВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. пригово́рювати.
— Ну, ну! Ти-ти-ти! — чути батькове приговорювання, перемішуване ударами молота (Фр., IV, 1950, 189).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приговорювання — пригово́рювання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- приговорювання — -я, с., розм. Дія за знач. приговорювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приговорювання — ПРИГОВО́РЮВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. пригово́рювати. – Ну, ну! Ти-ти-ти! – чути батькове приговорювання, перемішуване ударами молота (І. Франко). Словник української мови у 20 томах