пригоночний

ПРИГО́НОЧНИЙ, а, е, спец. Який здійснюється пригонкою.

При складанні машин доводиться робити багато пригоночних операцій: свердління, шабрування, притирання та ін. (Слюс. справа, 1957, 277).

Значення в інших словниках

1. пригоночний — приго́ночний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пригоночний — ПРИГО́НОЧНИЙ, а, е, спец. Який здійснюється пригонкою. При складанні машин доводиться робити багато пригоночних операцій: свердління, шабрування, притирання та ін (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах