придержати —
приде́ржати дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
придержати —
див. придержувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
придержати —
ПРИДЕ́РЖАТИ див. приде́ржувати.
Словник української мови у 20 томах
придержати —
приде́ржати / приде́ржувати язи́к ((свого́) язика́) (за зуба́ми). Утриматися від висловлення; змовчати. Але на цей раз я таки придержав свого язика і не розповів нічого (Л. Смілянський); — І ти, Павле Григоровичу, придержав язика за зубами (П. Панч).
Фразеологічний словник української мови
придержати —
БЕРЕГТИ́ (ощадливо витрачати або використовувати), ЗБЕРІГА́ТИ, ВІДКЛАДА́ТИ, ПРИБЕРІГА́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (залишати про запас); ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛІ́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ розм., ЖА́ЛУВАТИ розм., рідше (неохоче, скупо витрачати що-небудь). — Док.
Словник синонімів української мови
придержати —
Приде́ржати, -де́ржу, -жиш, -жать; приде́рж, -де́ржте і -держи́, -держі́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
придержати —
Приде́ржати, -ся см. придержувати, -ся.
Словник української мови Грінченка