прижмурювати
ПРИЖМУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЖМУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. Те саме, що примру́жувати.
Стовп куряви підоймеся [підніметься] над ними, дід буде кашляти, Оксана буде прижмурювати очі (Стеф., І, 1949, 119);
— А панєнка як чула, що ми співали? — спитала Октуся, прижмуривши не то хитро, не то безсоромно карі очі (Л. Укр., III, 1952, 657);
Обернувся паламар, прижмурив очі, щоби ліпше придивитися, хто вилазить із лозини (Ков., Світ.., 1960, 123).
Словник української мови (СУМ-11)