прийшлий
ПРИ́ЙШЛИЙ, а, е.
1. Який прийшов, увійшов куди-небудь.
До Золотаренків, до яких раніше майже ніхто не заходив, тепер щовечора зазирали сусіди чи й так собі — прийшлі люди (Тют., Вир, 1964, 158);
// Який прибув звідкись, не місцевий.
Що зібрало ці всі будинки докупи?.. Може, прийшлий Тімур побоявся сюди йти через ріку, і через це — місце на ріці запахло першим димом людської оселі? (Ю. Янов., І, 1958, 177);
Про скорочення поповнень робітничого класу вихідцями з села можна судити також на підставі даних про осідання прийшлого населення в містах (Укр. іст. ж., 1, 1960, 51);
// Який з’явився серед споріднених чимсь людей з іншого середовища.
Саме в цих, непролетарських, прийшлих, випадкових групах по заводських колективах [Одеси] і знаходили для себе підпори в дні Жовтневого перевороту меншовики, есери та анархісти (Смолич, V, 1959, 110);
// у знач. ім. при́йшлий, лого, ч.:
а) той, хто прийшов, увійшов куди-небудь.
Господиня поралася біля печі, теж не звертаючи уваги на прийшлого (Тют., Вир, 1964, 185);
б) той, хто прибув звідкись, не місцевий.
Туземці добре зустріли прийшлих.
2. заст. Майбутній.
Михайло, помагаючи дідові, радив рушницю придбати добру на прийшлі часи і в думці вже націлював у ведмедя страшного з великою втіхою (Вовчок, І, 1955, 343);
Хоть прийшлий рік і нам такую ж долю зготовить, сміло йдем в війні за волю! (Фр., XIII, 1954, 81);
І так мені хочеться бути разом з Вами.. Ну, та на це літо маєте відпустку, а на прийшле — не одкараскаєтесь од мене, хоч би й хотіли (Коцюб., III, 1956, 274).
Словник української мови (СУМ-11)