приклацувати
ПРИКЛА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок. Клацати, супроводжуючи яку-небудь дію.
Зуб на зуб не попаде, а сміються. Дивно було чути сміх оцих напівбосих, погорбле-них холодом людей, що, пригортаючи до тіла гвинтівки, приклацуючи зубами, шукають один біля одного затишку… (Гончар, II, 1959, 425).
Словник української мови (СУМ-11)