приконеччя
ПРИКОНЕ́ЧЧЯ, я, с., рідко.
1. Кінець, край чого-небудь.
У протоці тісній проривається море шалене І відділя острівне приконеччя і край Італійський (Зеров, Вибр., 1966, 145).
2. Заключна частина чого-небудь.
Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)